1. Словник української мови у 20 томах

халабудка

ХАЛАБУ́ДКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до халабу́да.

Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (І. Франко);

Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Панас Мирний);

Наоколо містились, де припало, вовгурянці: хто збудував собі з лободи та з нехворощі халабудку, хто нап'яв на ратище кирею або свитину (О. Стороженко);

Оленчук, вставши з воза, неквапом заходився напинати над ним халабудку, щоб був хоч який-небудь холодок від сонця (О. Гончар);

Воно [цуценя] шмигнуло у халабудку (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халабудка — халабу́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. халабудка — див. дім; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
  3. халабудка — -и, ж. Зменш.-пестл. до халабуда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. халабудка — ХАЛАБУ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халабу́да. Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (Фр., IV, 1950, 252); Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Мирний, III... Словник української мови в 11 томах
  5. халабудка — Халабуда, -ди ж. 1) Шалашъ. Напнемо халабуду. Мил. 102. 2) Легкая непрочная постройка, наскоро сдѣланная, — напр. временныя сѣни при хатѣ. Вас. 195. 3) Еврейская крытая бричка, родъ кибитки. Нечистий пре жидівську халабуду. Стор. ІІ. 39. Словник української мови Грінченка