халабудка
ХАЛАБУ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халабу́да.
Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (Фр., IV, 1950, 252);
Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Мирний, III, 1954, 263);
Наоколо містились, де припало, вовгурянці: хто збудував собі з лободи та з нехворощі халабудку, хто нап’яв на ратище кирею або свитину (Стор., І, 1957, 399);
Оленчук, вставши з воза, неквапом заходився напинати над ним халабудку, щоб був хоч який-небудь холодок від сонця (Гончар, II, 1959, 121);
Воно [цуценя] шмигнуло у халабудку (Тют., Вир, 1964, 425).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- халабудка — халабу́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- халабудка — див. дім; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
- халабудка — ХАЛАБУ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халабу́да. Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (І. Франко); Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- халабудка — -и, ж. Зменш.-пестл. до халабуда. Великий тлумачний словник сучасної мови
- халабудка — Халабуда, -ди ж. 1) Шалашъ. Напнемо халабуду. Мил. 102. 2) Легкая непрочная постройка, наскоро сдѣланная, — напр. временныя сѣни при хатѣ. Вас. 195. 3) Еврейская крытая бричка, родъ кибитки. Нечистий пре жидівську халабуду. Стор. ІІ. 39. Словник української мови Грінченка