1. Словник української мови Грінченка

халабудка

Халабуда, -ди

ж.

1) Шалашъ. Напнемо халабуду. Мил. 102.

2) Легкая непрочная постройка, наскоро сдѣланная, — напр. временныя сѣни при хатѣ. Вас. 195.

3) Еврейская крытая бричка, родъ кибитки. Нечистий пре жидівську халабуду. Стор. ІІ. 39.

4) Волъ съ рогами большими выступающими впередъ, концы коихъ, закругляясь, почти сходятся кверху. КС. 1898. VII. 45. ум. халабудка. По всьому садові назбудували гульбищ, печер, халабудок. Стор. МПр. 66.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халабудка — халабу́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. халабудка — див. дім; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
  3. халабудка — ХАЛАБУ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халабу́да. Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (І. Франко); Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  4. халабудка — -и, ж. Зменш.-пестл. до халабуда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. халабудка — ХАЛАБУ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халабу́да. Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (Фр., IV, 1950, 252); Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Мирний, III... Словник української мови в 11 томах