халтура
ХАЛТУ́РА, и, ж., розм.
1. Побічний легкий заробіток понад основний, звичайний.
[Передрягін:] Так, ця стаття нам обом допомогла. Зоя кинула халтуру і взялася писати вірші (І. Кочерга).
2. Несумлінна, неакуратна робота (перев. без знання справи, без почуття відповідальності).
Що може бути огиднішого і мерзеннішого за халтуру в мистецтві? (Ю. Смолич);
// Продукт такої роботи.
– Зрештою, наш обов'язок давати читачам те, що вони просять. – А коли вони просять халтуру? – поцікавилась Женя (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)