халупа
ХАЛУ́ПА, и, ж.
Невелика убога житлова будівля; злиденна хата.
Замість якоїсь прохацької халупи або землянки вона несподівано опинилась в чистому житлі (І. Нечуй-Левицький);
На другий день, коло полудня, набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття й пов'язали всіх, хто був у хаті, навіть слабого Гіцу (М. Коцюбинський);
Прийду з маєтку, де я біля панських коней став, украй стомлений, ляжу в своїй халупі, а сон мене не бере (І. Муратов);
Лаврін добре влаштувався в давно покинутій мисливській халупі (О. Донченко);
// Невелика занедбана господарська будівля або виробниче приміщення.
На місці напівкустарних цехів і старих халуп, де випускалося дрібне устаткування для цукрових і виноробних заводів, виросли величезні виробничі корпуси (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)