халіф
ХАЛІ́Ф, а, ч.
Титул феодального верховного правителя в ряді мусульманських країн, який поєднував духовну і світську владу, а також особа, що мала цей титул; каліф.
Халіф схилив свою голову перед Вами [Сулейман], передавши вам своє священне звання (П. Загребельний).
◇ (1) Халі́ф (калі́ф) на час (на годи́ну), ірон. – людина, яка захопила владу або наділена нею на короткий час.
І знов на муку, на поталу взяли їх [молодогвардійців] люті вороги. На час каліфи в нашій хаті .. Та слова жодного, прокляті, з їх вуст не видерли вони (В. Сосюра);
Вони [поети] завжди були – на щастя для них! – свідомо чи напівсвідомо погорджувані халіфами на годину (С. Процюк).
Словник української мови (СУМ-20)