хамлюга
ХАМЛЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., лайл.
Збільш. до хам і ха́мка.
– Я тоді до нього: “Ах ти ж, хамлюга. сукин син! Та чи в тебе хліба немає, чи грошей, щоб купити, що ти з-за такої погані гріха на душу береш?” (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)