хамлюга
ХАМЛЮ́ГА, и, ч. і ж., заст., розм., лайл. Збільш. до хам і ха́мка.
— Я тоді до нього: «Ах ти ж, хамлюга. сукин син! Та чи в тебе хліба немає, чи грошей, щоб купити, що ти з-за такої погані гріха на душу береш?» (Хотк., І, 1966, 84).
Словник української мови (СУМ-11)