хамлюга

хамлю́га

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

лайл.

Значення в інших словниках

1. хамлюга — див. грубий; нахабний; хам  Словник синонімів Вусика
2. хамлюга — ХАМЛЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., лайл. Збільш. до хам і ха́мка. – Я тоді до нього: “Ах ти ж, хамлюга. сукин син! Та чи в тебе хліба немає, чи грошей, щоб купити, що ти з-за такої погані гріха на душу береш?” (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
3. хамлюга — -и, ч. і ж., розм., лайл. Збільш. до хам і хамка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хамлюга — I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИК рідко, БЕЗЧЕ́ЛЬНИК діал.; ХАМ зневажл., лайл., ХАМЛО́ підсил., ХАМЛЮ́ГА підсил., ХАМУ́ЛА підсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо).  Словник синонімів української мови
5. хамлюга — ХАМЛЮ́ГА, и, ч. і ж., заст., розм., лайл. Збільш. до хам і ха́мка. — Я тоді до нього: «Ах ти ж, хамлюга. сукин син! Та чи в тебе хліба немає, чи грошей, щоб купити, що ти з-за такої погані гріха на душу береш?» (Хотк., І, 1966, 84).  Словник української мови в 11 томах
6. хамлюга — Хамлюга, -ги м. ув. отъ хамло 2, но употребл. въ болѣе ругательномъ смыслѣ, въ значеніи: Хамъ, халуй, грубый мужикъ. Виїхав раз у поле якийсь багатий хамлюга. Драг. 115.  Словник української мови Грінченка