хапко
ХА́ПКО, присл., розм.
Те саме, що по́хапцем.
А дівча в сірячку – Сухорляве, бліде, Картоплину сипку Хапко в ротик кладе (Ю. Гойда);
Захоплена цвітами дівчина бере хапко в долоні і топить устонька у квіточках червоних (Уляна Кравченко).
ХАПКО́, а, ч., рідко.
1. Те саме, що хаба́рник.
Побери їх хапко (Номис);
Як хапко смолоду об'ївся (Марко Вовчок).
2. діал. Чорт.
Захоплена цвітами дівчина бере хапко в долоні і топить устонька у квіточках червоних (Уляна Кравченко).
3. рідко. Злодій.
Хапко з хапком знаєся [знається].
Словник української мови (СУМ-20)