хапуга
ХАПУ́ГА, и, ч. і ж., розм.
Той, хто бере хабарі; хабарник.
[Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього .. злодюгу та хапугу, о! (І. Франко);
Приїхав генерал Раєвський. Багратіон все ще був збуджений і сердитий і поскаржився генералові на хапуг та шахраїв (П. Кочура);
Коли в кого нероби та хапуги виростають, то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)