Значення в інших словниках
-
хапуга —
хапу́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
хапуга —
[хапуга] -гие, д. і м. -уз'і, ч. і ж.
Орфоепічний словник української мови
-
хапуга —
ХАПУ́ГА, и, ч. і ж., розм. Той, хто бере хабарі; хабарник. [Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього .. злодюгу та хапугу, о! (І. Франко); Приїхав генерал Раєвський.
Словник української мови у 20 томах
-
хапуга —
-и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
хапуга —
ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі).
Словник синонімів української мови
-
хапуга —
ХАПУ́ГА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник. [Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього.. злодюгу та хапугу, о! (Фр., IX, 1952, 389); Приїхав генерал Раєвський.
Словник української мови в 11 томах
-
хапуга —
Хапуга, -ги м. Взяточникъ. Всіх покривав — і хапуг, і злодіїв. О. 1861. І. 94.
Словник української мови Грінченка