Словник української мови у 20 томах

харадж

ХАРА́ДЖ, у, ч.

Податок в країнах Близького та Середнього Сходу, що його стягували за законом шаріату з усього податного населення.

Тільки до Софії звелено привезти десять тисяч возів, повних провіанту для війська .. Але це податки звичайні, згідно з зхаконом шаріату – харадж (П. Загребельний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. харадж — -у, ч. Державний поземельний податок в країнах Близького та Середнього Сходу, що його стягували у середні віки та нові часи з усього податного населення, на відміну від джизьї, що його сплачували немусульмани.  Великий тлумачний словник сучасної мови