характерець
ХАРА́КТЕРЕЦЬ, рця, ч.
1. Пестл. до хара́ктер 1, 3.
2. ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер.
Дмитро мовчки пішов з кімнати. – Характерець, – похитала головою Олімпіада Никанорівна. – Й слова не смій сказати... (Ю. Збанацький);
Секретар .. встав. Підійшов до неї. – Маєш характерець. Партизанка? – Ольга заперечливо хитала головою: ні (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)