характерець

ХАРА́КТЕРЕЦЬ, рця, ч.

1. Пестл. до хара́ктер 1, 3.

2. ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер.

Дмитро мовчки пішов з кімнати.— Характерець,— похитала головою Олімпіада Никанорівна. — Й слова не смій сказати… (Збан., Переджнив’я, 1955, 8);

Секретар.. встав. Підійшов до неї.— Маєш характерець. Партизанка? — Ольга заперечливо хитала головою: ні (Дор., Не повтори.., 1968, 109).

Значення в інших словниках

1. характерець — хара́ктерець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. характерець — див. характерний  Словник синонімів Вусика
3. характерець — ХАРА́КТЕРЕЦЬ, рця, ч. 1. Пестл. до хара́ктер 1, 3. 2. ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер. Дмитро мовчки пішов з кімнати. – Характерець, – похитала головою Олімпіада Никанорівна. – Й слова не смій сказати... (Ю. Збанацький); Секретар ..  Словник української мови у 20 томах
4. характерець — -рця, ч. 1》 Пестл. до характер 1), 3). 2》 ірон. Важкий, перев. упертий або вередливий характер.  Великий тлумачний словник сучасної мови