характерництво
ХАРАКТЕ́РНИЦТВО, а, с., заст.
Чаклунство.
Ба навіть казано, хоч може то вже й гріх, Що характерництвом він похвалитись міг (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
За звинуваченням у відьомстві, чаклунстві, характерництві та інших “гріхах” у французькому королівстві на протязі року було закопано сорок тисяч жінок (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)