харпак
ХАРПА́К, а́, ч., розм.
Бідняк, злидар.
Як умре багатир, дак іде увесь мир, а вмре харпак, дак тільки піп да дяк (Номис);
– Свят, свят, свят! Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями (І. Нечуй-Левицький);
Що ти з них візьмеш? Ні кола ні двора. Харпаки, злидні (М. Коцюбинський);
Зараз багачі – а їх та багато у нас – гострять зуби на мене. – А, сякий-такий, – кажуть, – землі хотів харпакам, слободи! (А. Тесленко);
Тітка Параска жила по-старому .. Брати собі в прийми харпака не хотіла, а заможний не траплявся (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)