харч
ХАРЧ, у, ч. і і, ж.
збірн. Те саме, що харчі́.
Польського війська було більше. В козаків не стало харчі. Почався голод (І. Нечуй-Левицький);
В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну (О. Довженко);
Пожвавішав Ласун [папуга] тільки влітку, коли я зміг приносити йому різний зелений харч (Л. Смілянський);
Наймися, наймитку у мене, а я у попа – для луччої харчі (Номис);
Олекса, що працював з Бронком у друкарні Філіпчука, кожної суботи їздив до батьків на село по харчі (Ірина Вільде);
– Я бачу по очах, що вам хочеться їсти. У селі легше з харчем, ніж у місті. Пийте (молоко) (П. Автомонов);
* Образно. – Зелень лугу, блескіт [блискіт] неба – З того радий я; Запах квітів – більш не треба, То – вся харч моя (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)