харчання

ХАРЧА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. харча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Його почало душити, і він простягся на ліжку без руху. Лише харчання свідчило, що життя ще не втекло зі старого тіла (І. Франко);

Батько обережно відчинив двері. А там таке гарчання та харчання, ніби собаки гризуться (Є. Кравченко);

Дід протягся і скоро захріп, а Івась ще довго слухав його сопу та харчання (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. харчання — харча́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. харчання — -я, с., розм. Дія за знач. харчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. харчання — ХАРЧА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. харча́ти і звуки, утворювані цією дією. Його почало душити, і він простягся на ліжку без руху. Лише харчання свідчило, що життя ще не втекло зі старого тіла (Фр., IV, 1950, 184); Батько обережно відчинив двері.  Словник української мови в 11 томах