харчання

харча́ння

-я, с., розм.

Дія за знач. харчати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. харчання — харча́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. харчання — ХАРЧА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. харча́ти і звуки, утворювані цією дією. Його почало душити, і він простягся на ліжку без руху. Лише харчання свідчило, що життя ще не втекло зі старого тіла (І. Франко); Батько обережно відчинив двері.  Словник української мови у 20 томах
3. харчання — ХАРЧА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. харча́ти і звуки, утворювані цією дією. Його почало душити, і він простягся на ліжку без руху. Лише харчання свідчило, що життя ще не втекло зі старого тіла (Фр., IV, 1950, 184); Батько обережно відчинив двері.  Словник української мови в 11 томах