харчати

харча́ти

-чу, -чиш, недок., розм.

1》 Те саме, що хрипіти.

|| Говорити з хрипом, хрипким голосом.

2》 Видавати хриплі звуки при диханні під час сну; хропти.

Значення в інших словниках

1. харчати — харча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. харчати — див. хропіти  Словник синонімів Вусика
3. харчати — ХАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. 1. Те саме, що хрипі́ти. Переляканий осавула тільки харчав під Кавуном (І. Нечуй-Левицький); – Пустіть! Я їм голови позриваю!.. Повбиваю!.. Потрощу!.. Пустіть! – Далі вже й слова не міг сказати, тільки харчав (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. харчати — ХРИПІ́ТИ (видавати горлом хрипкі звуки; говорити хрипко), ХАРЧА́ТИ розм., ХАВЧА́ТИ розм., РИПІ́ТИ розм. Цигуля з Юхимом .. витягли Невкипілого. Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А. Головко); — Це ти, Шовкун?...  Словник синонімів української мови
5. харчати — Харча́ти, харчу́, -чи́ш, -ча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. харчати — ХАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. 1. Те саме, що хрипі́ти. Переляканий осавула тільки харчав під Кавуном (Н.-Лев., II, 1956, 203); Гошка прибичовує його [теля] коло полудрабка так, що воно харчить і крутить головою.  Словник української мови в 11 томах
7. харчати — Харчати, -чу, -чиш гл. Хрипѣть, трудно дышать. Брати аж харчать — сплять. Мнж. 26. Де упали, там заснули, сопли, харчали і хропли. Котл. Ен. І. 21.  Словник української мови Грінченка