хатчина
ХАТЧИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що хати́на.
Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п'ятеро дітей (Л. Мартович);
Нарешті зачула [Левантина], як брязкає на дверях замок. Утекла в темну хатчину і сіла на ліжко (Б. Грінченко);
Стару давню хатчину ніхто не впізнав би тепер, так її Катруся причепурила (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)