хвастун
ХВАСТУ́Н, а́, ч., розм.
Хвастовита людина; хвалько.
Хвастун іде – земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається (Сл. Б. Грінченка);
Ремул, Рутульської породи, .. Хвастун і дурень од природи, Що ні робив, то все не в лад (І. Котляревський);
Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко);
Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, Задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко);
Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)