хвастун
ХВАСТУ́Н, а́, ч., розм.
Хвастовита людина; хвалько.
Хвастун іде – земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається (Сл. Б. Грінченка);
Ремул, Рутульської породи, .. Хвастун і дурень од природи, Що ні робив, то все не в лад (І. Котляревський);
Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко);
Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, Задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко);
Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвастун — хвасту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- хвастун — див. пихатий; хвалько Словник синонімів Вусика
- хвастун — Хвалько, дерихвіст, див. чванько, спесивий, самохвалець, позер, фанфарон Словник чужослів Павло Штепа
- хвастун — -а, ч., розм. Хвастовита людина; хвалько. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвастун — ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка). Словник синонімів української мови
- хвастун — ХВАСТУ́Н, а́, ч., розм. Хвастовита людина; хвалько. Ремул, Рутульської породи, ..Хвастун і дурень од природи, Що ні робив, то все не в лад (Котл., І, 1952, 237); Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (Ів., Таємниця, 1959, 29). Словник української мови в 11 томах
- хвастун — Хвастун, -на м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Ном. № 2572. Хвастун іде — земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається. н. п. Словник української мови Грінченка