хвастун

Значення в інших словниках

1. хвастун — хвасту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. хвастун — див. пихатий; хвалько Словник синонімів Вусика
3. хвастун — ХВАСТУ́Н, а́, ч., розм. Хвастовита людина; хвалько. Хвастун іде – земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається (Сл. Б. Грінченка); Ремул, Рутульської породи, .. Хвастун і дурень од природи, Що ні робив, то все не в лад (І. Словник української мови у 20 томах
4. хвастун — -а, ч., розм. Хвастовита людина; хвалько. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хвастун — ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка). Словник синонімів української мови
6. хвастун — ХВАСТУ́Н, а́, ч., розм. Хвастовита людина; хвалько. Ремул, Рутульської породи, ..Хвастун і дурень од природи, Що ні робив, то все не в лад (Котл., І, 1952, 237); Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (Ів., Таємниця, 1959, 29). Словник української мови в 11 томах
7. хвастун — Хвастун, -на м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Ном. № 2572. Хвастун іде — земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається. н. п. Словник української мови Грінченка