хвильний
ХВИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. З хвилями; хвилястий.
Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Н. Рибак);
Враз поринув парубок у хвильне море трав (О. Ільченко).
2. перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий.
Тепер пригадалася Раздорину хвильна й незабутня зустріч у палаті (А. Шиян);
Моя ти зоре, румунські гори Стоять кругом, кругом. А думи вільні, а думи хвильні Витають десь поза Дніпром (О. Гончар);
// Збентежений, схвильований.
Батько довго прислухався. А тоді хвильний пройшовся по хаті й сів у кінці столу (А. Головко);
Він обняв її, збуджену і хвильну, міцно притис до серця, завмер у німому мовчанні (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)