хвильний

хви́льний

-а, -е.

1》 З хвилями; хвилястий.

2》 перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий.

|| Збентежений, схвильований.

Значення в інших словниках

1. хвильний — хви́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хвильний — ХВИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. З хвилями; хвилястий. Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Н. Рибак); Враз поринув парубок у хвильне море трав (О. Ільченко). 2. перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий.  Словник української мови у 20 томах
3. хвильний — ХВИЛЯ́СТИЙ (про водну поверхню — з хвилями), ХВИ́ЛЬНИЙ, ХВИЛЬОВИ́Й, ХВИЛЬЧА́СТИЙ рідше; РОЗБУ́РХАНИЙ, БРИЖУВА́ТИЙ (укритий брижами); БУРУ́НИСТИЙ, БУРУ́ННИЙ (з бурунами; такий, як бурун). На березі хвилястої Десни.. Стояло місто, оповите в сни (М.  Словник синонімів української мови
4. хвильний — ХВИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. З хвилями; хвилястий. Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 233); Враз поринув парубок у хвильне море трав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 54). 2. перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий.  Словник української мови в 11 томах