хвильно
ХВИ́ЛЬНО, присл.
1. Хвилями, у вигляді хвиль.
Хвильно коливалися лани обабіч шляху (Н. Рибак).
2. перен. Із хвилюванням; хвилююче, схвильовано.
Груди самі хватали повітря хвильно – хотіли крикнути, позвати (А. Головко);
Весна приносить радість. Лоскотно пульсує кров, і хвильно б'ється серце (Ф. Бурлака);
// у знач. пред.
Щасливими очима дивився він на доньку, і було в нього так хвильно на серці, наче це його самого обиратимуть до Верховної Ради (О. Донченко);
Було хвильно й жаль було жінки. Тож іще хвилину тому – з очей аж сипалась веселість і сміх – бриніла вся молодістю й сміхом дівоцьким. А це немов одразу зів'яла. Давид аж невеселий (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)