хвильно

ХВИ́ЛЬНО, присл.

1. Хвилями, у вигляді хвиль.

Хвильно коливалися лани обабіч шляху (Н. Рибак).

2. перен. Із хвилюванням; хвилююче, схвильовано.

Груди самі хватали повітря хвильно – хотіли крикнути, позвати (А. Головко);

Весна приносить радість. Лоскотно пульсує кров, і хвильно б'ється серце (Ф. Бурлака);

// у знач. пред.

Щасливими очима дивився він на доньку, і було в нього так хвильно на серці, наче це його самого обиратимуть до Верховної Ради (О. Донченко);

Було хвильно й жаль було жінки. Тож іще хвилину тому – з очей аж сипалась веселість і сміх – бриніла вся молодістю й сміхом дівоцьким. А це немов одразу зів'яла. Давид аж невеселий (А. Головко).