хвильовий
ХВИЛЬОВИ́Й¹, а́, е́.
1. Прикм. до хви́ля¹ 1.
Щоб скласти проект споруди, необхідно мати вичерпні відомості про хвильовий, вітровий та льодовий режими (з наук.-попул. літ.);
// Те саме, що хвиля́стий.
Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й буряне море (Остап Вишня).
2. фіз. Стос. до коливних рухів у фізичному середовищі.
З надзвичайною швидкістю розвивалася фізична оптика. Стало зрозумілим, що світло являє собою хвильовий процес, було встановлено також, що промені різного кольору відрізняються довжиною хвилі (з наук.-попул. літ.).
ХВИЛЬОВИ́Й², а́, е́, заст., розм.
Прикм. до хви́ля².
Вся його хвильова відвага, що походила швидше з притуплення свідомості, ніж з почуття сили, щезла без сліду (І. Франко);
Знов-таки кажу – може, песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (М. Коцюбинський);
Тінь хвильової розгубленості лягла їм на обличчя (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)