хвицнути
ХВИЦНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.
Однокр. до хвица́ти 1.
Оксамитовий олень з такою силою хвицнув копитами переднього вовка, що той без духу одлетів геть (М. Трублаїні);
Довкола ноги обвилася велика сіра змія. Він хвицнув ногою, і вона злетіла в траву (В. Гжицький);
Вони не помітили Сахно й Чіпаріу і були чимало здивовані, коли екзекутор, схоплений впоперек міцними руками Чіпаріу, майнув у повітрі, хвицнувши ногами (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)