хвостяка
ХВОСТЯ́КА, и, ч.
Збільш. до хвіст 1, 3–8, 10.
Коли це приходить ведмідяка [ведмідь] та ще з більшим хвостякою, як був у вовка, і теж став яєчка їсти (О. Воропай);
Здоровенний хвостяка (Сл. Б. Грінченка);
– І ти, може, скажеш, що Карпо дурний, гроші переводить, замість того, щоб купити яку хвостяку або свиняку на хазяйство... (М. Коцюбинський);
– Мені б, Давиде Онопрійовичу, пару конячок на дві-три години. Заміс треба готувати на пташник. Там є пара хвостяк, та хотілося б якшвидше... (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)