хе
ХЕ, виг.
1. Те саме, що ху.
Хе, от вже й втомився [Андрій]. Геть чисто захляв за зиму, захарчувався. Ще літом нічого: бурячок там, цибулька, рибки наловиш... (М. Коцюбинський).
2. Уживається для вираження подиву, глузування з кого-, чого-небудь.
– Кругом горе! .. Жінка тебе лає... діти... і діти, біси його батькові – хотять старшинувати над тобою... Хе!.. Та ні (Панас Мирний);
Йонька жадібно згріб цигарку, довго крутив у пальцях, розглядаючи, як заморське диво: – Хе... Де ж ви дістаєте таку розкіш? Чи не з неба кидають? – запитав він, весело і хитрувато примруживши око (Григорій Тютюнник);
– Ви ще ніколи не були в лікаря? – Хе, а то хіба я пан, щоб по лікарях ходити? (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)