хе
ХЕ, виг.
1. Те саме, що ху.
Хе, от вже й втомився [Андрій]. Геть чисто захляв за зиму, захарчувався. Ще літом нічого: бурячок там, цибулька, рибки наловиш… (Коцюб., II, 1955, 33).
2. Уживається для вираження подиву, глузування з кого-, чого-небудь.
— Кругом горе!..Жінка тебе лає… діти… і діти, біси його батькові — хотять старшинувати над тобою… Хе!.. Та ні (Мирний, І, 1954, 277);
Йонька жадібно згріб цигарку, довго крутив у пальцях, розглядаючи, як заморське диво: — Хе… Де ж ви дістаєте таку розкіш? Чи не з неба кидають? — запитав він, весело і хитрувато примруживши око (Тют., Вир, 1964, 439);
— Ви ще ніколи не були в лікаря? — Хе, а то хіба я пан, щоб по лікарях ходити? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 134).
Словник української мови (СУМ-11)