хекати

ХЕ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Те саме, що ха́кати 1.

Ідучи, він знай поглядав на чоботи, мов довідувався, чи цілі ще; хекав, спльовував... (Панас Мирний);

Тітка, кваплячись і хекаючи, не йшла, а, власне, бігла просто назустріч їй уздовж вузенької зацементованої стрічки поколупаного, у глибоких вибоїнах перону (В. Козаченко);

Альоша реготався, соваючи йому ковбасу. Султан, оскаливши рота, хекав, знеможений цим випробуванням його собачого терпіння (І. Микитенко);

По той бік струмка на горбі сидів ворон, він поопускав крила, хекав з жароти, а оком пантрував на табір – вишукував здобич (Ю. Мушкетик).

2. Видавати звук “хе”.

– Х-хе!.. – хекнув Чіпка, не то усміхаючись, не то дивуючись. – Чого ти хекаєш? (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. хекати — хе́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хекати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Те саме, що хакати 1). 2》 Видавати звук "хе".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хекати — ДИ́ХАТИ (робити вдихи і видихи), ВІДДИХА́ТИ (ВІДДИ́ХУВАТИ рідше), ЗВО́ДИТИ ДУХ розм., ТХНУ́ТИ заст.; ХАПА́ТИ ПОВІ́ТРЯ (жадібно); СА́ПАТИ (важко, із свистом); ХЛИ́ПАТИ (важко, голосно); ХА́КАТИ розм., ХЕ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. хекати — Хе́кати, -каю, -каєш, -кає  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хекати — ХЕ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Те саме, що ха́кати 1. Ідучи, він знай поглядав на чоботи, мов довідувався, чи цілі ще; хекав, спльовував… (Мирний, III, 1954, 71); Тітка, кваплячись і хекаючи, не йшла, а, власне...  Словник української мови в 11 томах
6. хекати — Хе́кати, -каю, -єш гл. = хакати. Як літом собака хекає, виваливши язик, то то, кажуть, він приказує: «на ката хата, на ката хата». Ном. № 10288.  Словник української мови Грінченка