хети

ХЕ́ТИ, ів, мн. (одн. хет, а, ч.; хетея́нка, и, ж.).

Назва племен і народностей, що заселяли центральну й східну частини Малої Азії та північну Сірію у II – на початку І тисячоліття до н. е.; представники цих племен і народностей.

У письменних джерелах коней уперше згадували вавилоняни та хети наприкінці ІІІ – на початку ІІ тисячоліття до н. е (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. хети — -ів, мн. (одн. хет, -а, ч.; хетеянка, -и, ж.). Назва племен і народностей, що заселяли центральну й східну частини Малої Азії та Північну Сирію у 2 – на початку 1 тис. до н. е.; представники цих племен і народностей.  Великий тлумачний словник сучасної мови