хибати
ХИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. що. Рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати.
2. Не триматися на місці, гойдатися, хитатися.
Полиця хибає – вже не стоїть (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)ХИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. що. Рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати.
2. Не триматися на місці, гойдатися, хитатися.
Полиця хибає – вже не стоїть (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)