хибати

ХИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.

1. перех. Рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати.

2. неперех. Не триматися на місці, гойдатися, хитатися.

Полиця хибає — вже не стоїть (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. хибати — хиба́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хибати — див. хитати  Словник синонімів Вусика
3. хибати — ХИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. що. Рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати. 2. Не триматися на місці, гойдатися, хитатися. Полиця хибає – вже не стоїть (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. хибати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. Рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати. 2》 неперех. Не триматися на місці, гойдатися, хитатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хибати — ХИТА́ТИ що, чим (надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз), ВИХИ́ТУВАТИ, ХИЛИТА́ТИ, КОЛИХА́ТИ, КОЛИСА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ТЕЛІПА́ТИ розм., ТІ́ПАТИ розм., ХИБА́ТИ розм., ХИЛЯ́ТИ розм., ТЕРМОСИТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. хибати — Хибати, -баю, -єш гл. 1) Колебать, шатать. Стоїть хибка над водою, хибає собою. Гол. 2) = хибатися. Полиця хибає — вже не стоїть.  Словник української мови Грінченка