хижувато
ХИЖУВА́ТО, присл.
Трохи хижо.
Щось нове, хижувато веселе сяйнуло раптом в її великих, блискучих, мов крига, очах (О. Гончар);
Семен звів комір, тепер уже вітерець не лоскотав шию, лише тугими струменями запорскував у ніздрі, і вони сторожко, хижувато ворушилися (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)