хижчина

ХИЖЧИ́НА, и, ж.

Те саме, що хи́жка.

А вона метнулась у хижчину, – Там стояла горілка (Сл. Б. Грінченка);

Трудилися гарно: треба було обсіяти переорані війною лани. Нап'ясти на місці згарища сяку-таку хижчину (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. хижчина — хижчи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. хижчина — -и, ж., розм. Невелика, поганенька хижа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хижчина — Хижчина, -ни ж. = хижка. Мил. 159. А вана метнулась у хижчину, — там стояла горілка. Полт. Побігла вина швиденько у хижчину. О. 1862. V. 49. Я тобі поставлю хишчину в лісі, і там будеш сидіти. Гн. І. 133.  Словник української мови Грінченка