хижчина
ХИЖЧИ́НА, и, ж.
Те саме, що хи́жка.
А вона метнулась у хижчину, – Там стояла горілка (Сл. Б. Грінченка);
Трудилися гарно: треба було обсіяти переорані війною лани. Нап'ясти на місці згарища сяку-таку хижчину (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хижчина — хижчи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хижчина — -и, ж., розм. Невелика, поганенька хижа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хижчина — Хижчина, -ни ж. = хижка. Мил. 159. А вана метнулась у хижчину, — там стояла горілка. Полт. Побігла вина швиденько у хижчину. О. 1862. V. 49. Я тобі поставлю хишчину в лісі, і там будеш сидіти. Гн. І. 133. Словник української мови Грінченка