1. Словник української мови у 20 томах

хижість

ХИ́ЖІСТЬ, жості, ж.

Властивість за знач. хи́жий.

Заборола впали два; В про́лом той половці впали І тут тільки показали Хижість тигра й силу льва [лева] (І. Франко);

Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М. Коцюбинський);

[Лукаш:] Іще говорить про хижість, про лукавство, – вже б мовчала! (Леся Українка);

– Може, ти чув, хто палив панські стоги? – Не чув. – Навіть не чув? – здивувався управитель. Враз його очі повужчали, а штучні краплини сміху в них перетопились у хижість (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хижість — хи́жість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хижість — [хиж'іс'т'] -жос'т'і, ор. -ж'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. хижість — -жості, ж. Властивість за знач. хижий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хижість — ХИ́ЖІСТЬ, жості, ж. Властивість за знач. хи́жий. Заборола впали два; В про́лом той половці впали І тут тільки показали Хижість тигра й силу льва [лева] (Фр., XIII, 1954, 372); Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. хижість — Хижість, -жости ж. Хищность. Желех. Словник української мови Грінченка