хижість
ХИ́ЖІСТЬ, жості, ж. Властивість за знач. хи́жий.
Заборола впали два; В про́лом той половці впали І тут тільки показали Хижість тигра й силу льва [лева] (Фр., XIII, 1954, 372);
Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Коцюб., І, 1955, 438);
[Лукаш:] Іще говорить про хижість, про лукавство,— вже б мовчала! (Л. Укр., III, 1952, 238);
— Може, ти чув, хто палив панські стоги? — Не чув. — Навіть не чув? — здивувався управитель. Враз його очі повужчали, а штучні краплини сміху в них перетопились у хижість (Стельмах, І, 1962, 464).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хижість — хи́жість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хижість — [хиж'іс'т'] -жос'т'і, ор. -ж'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- хижість — ХИ́ЖІСТЬ, жості, ж. Властивість за знач. хи́жий. Заборола впали два; В про́лом той половці впали І тут тільки показали Хижість тигра й силу льва [лева] (І. Франко); Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М. Словник української мови у 20 томах
- хижість — -жості, ж. Властивість за знач. хижий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хижість — Хижість, -жости ж. Хищность. Желех. Словник української мови Грінченка