хилитатися
ХИЛИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
Те саме, що хита́тися 1–3.
На вікнах хилитались од вітру подерті білі завіси, як перебиті гусячі крила (М. Коцюбинський);
Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи, бо день душний. На ціпку вгорі прив'язана тиковка хилитається порожня і калатає (Леся Українка);
На високій стеблині сидів снігур .. Стеблина хилиталась, і снігур кивав довгим хвостом, тримаючи рівновагу (О. Донченко);
Василько озирнувся назад. З горбика видно було все село і їхнє подвір'я. Над димарями в небо здіймався легенький дим, але над їхньою хатою чомусь стояв великий стовп чорного диму, а під ним хилитався червоний вогонь (П. Панч);
Сідав [Славко] на ослін і передовсім намагався вдержати рівновагу, бо безногий ослін хилитався (Л. Мартович);
Човен мій від бурі хилитається (П. Тичина);
Гора хилиталася і осипалася далі .. – Землетрус! – чується з сусідньої кімнати веселий батьків голос. – Землетрус! (Ю. Смолич);
Командуючий схопив його в обійми й, не давши договорити, міцно поцілував, відчуваючи, як неслухняно й безвільно хилитається голова моряка (В. Кучер);
Рипнули двері. В кімнату увійшов Роман і, хилитаючись, попростував до полу (І. Нечуй-Левицький);
Цимбал не відставав, та відсутність тренажу давалася взнаки: він важко хекав, хилитався, весь спітнів (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)