хилитатися

ХИЛИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

Те саме, що хита́тися 1–3.

На вікнах хилитались од вітру подерті білі завіси, як перебиті гусячі крила (М. Коцюбинський);

Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи, бо день душний. На ціпку вгорі прив'язана тиковка хилитається порожня і калатає (Леся Українка);

На високій стеблині сидів снігур .. Стеблина хилиталась, і снігур кивав довгим хвостом, тримаючи рівновагу (О. Донченко);

Василько озирнувся назад. З горбика видно було все село і їхнє подвір'я. Над димарями в небо здіймався легенький дим, але над їхньою хатою чомусь стояв великий стовп чорного диму, а під ним хилитався червоний вогонь (П. Панч);

Сідав [Славко] на ослін і передовсім намагався вдержати рівновагу, бо безногий ослін хилитався (Л. Мартович);

Човен мій від бурі хилитається (П. Тичина);

Гора хилиталася і осипалася далі .. – Землетрус! – чується з сусідньої кімнати веселий батьків голос. – Землетрус! (Ю. Смолич);

Командуючий схопив його в обійми й, не давши договорити, міцно поцілував, відчуваючи, як неслухняно й безвільно хилитається голова моряка (В. Кучер);

Рипнули двері. В кімнату увійшов Роман і, хилитаючись, попростував до полу (І. Нечуй-Левицький);

Цимбал не відставав, та відсутність тренажу давалася взнаки: він важко хекав, хилитався, весь спітнів (І. Багмут).