хилитати
ХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що.
Те саме, що хита́ти.
А бідна Марта зітхала – їй уже не було на кого покинути дитину – і бралася хилитати колиску (Ю. Смолич);
Чую я, щось стукотить та скрипить: певно, вітер хилитає вір'я та ворота (І. Нечуй-Левицький);
Ще одну сосну ми здибали. На камені гірському стоїть вона, і вітри її хилитають на всі боки (Ю. Яновський);
Асуар дивно здригнувся, вийшов на середину камери і вдивився в загратоване віконце, що блимало, ніби за ним хилитали чарівним ліхтарем (Мирослав Ірчан);
Юра вмощується в рогатині,немов у кріслі... Вітер ніжно хилитає його сюди і туди (Ю. Смолич);
* Образно. Дзвони хилитали дрібненьку мряку, бились і розривались, а в пітьмі драгліла юрма (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хилитати — хилита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хилитати — див. іти; хитати Словник синонімів Вусика
- хилитати — -аю, -аєш, недок., перех. Те саме, що хитати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хилитати — ХИТА́ТИ що, чим (надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз), ВИХИ́ТУВАТИ, ХИЛИТА́ТИ, КОЛИХА́ТИ, КОЛИСА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ТЕЛІПА́ТИ розм., ТІ́ПАТИ розм., ХИБА́ТИ розм., ХИЛЯ́ТИ розм., ТЕРМОСИТИ розм. Словник синонімів української мови
- хилитати — ХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Те саме, що хита́ти. А бідна Марта зітхала — їй уже не було на кого покинути дитину — і бралася хилитати колиску (Смолич, Сорок вісім.. Словник української мови в 11 томах
- хилитати — Хилитати, -таю, -єш гл. хитати. І над ними буйний вітер траву хилитає. Рудан. IV. 29. Словник української мови Грінченка