1. Словник української мови в 11 томах

хилитати

ХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Те саме, що хита́ти.

А бідна Марта зітхала — їй уже не було на кого покинути дитину — і бралася хилитати колиску (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 109);

Чую я, щось стукотить та скрипить: певно, вітер хилитає вір’я та ворота (Н.-Лев., VII, 1966, 269);

Ще одну сосну ми здибали. На камені гірському стоїть вона, і вітри її хилитають на всі боки (Ю. Янов., II, 1958, 126);

Асуар дивно здригнувся, вийшов на середину камери і вдивився в загратоване віконце, що блимало, ніби за ним хилитали чарівним ліхтарем (Ірчан, II, 1958, 93);

*Образно. Дзвони хилитали дрібненьку мряку, бились і розривались, а в пітьмі драгліла юрма (Коцюб., II, 1955, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хилитати — хилита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хилитати — див. іти; хитати Словник синонімів Вусика
  3. хилитати — ХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. Те саме, що хита́ти. А бідна Марта зітхала – їй уже не було на кого покинути дитину – і бралася хилитати колиску (Ю. Смолич); Чую я, щось стукотить та скрипить: певно, вітер хилитає вір'я та ворота (І. Словник української мови у 20 томах
  4. хилитати — -аю, -аєш, недок., перех. Те саме, що хитати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хилитати — ХИТА́ТИ що, чим (надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз), ВИХИ́ТУВАТИ, ХИЛИТА́ТИ, КОЛИХА́ТИ, КОЛИСА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ТЕЛІПА́ТИ розм., ТІ́ПАТИ розм., ХИБА́ТИ розм., ХИЛЯ́ТИ розм., ТЕРМОСИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. хилитати — Хилитати, -таю, -єш гл. хитати. І над ними буйний вітер траву хилитає. Рудан. IV. 29. Словник української мови Грінченка