хисткість
ХИ́СТКІСТЬ, кості, ж.
Абстр. ім. до хистки́й¹ 1, 3.
Зовсім чоловік переродився, зникла ота його невпевненість, хисткість, йде рівно, ступає твердо, навіть палицю свою під рукою несе (Ю. Збанацький);
Чому ще сьогодні вранці він сам не зрозумів хисткість своїх передбачень? (Н. Рибак);
Андрій зрозумів хисткість становища, у яке потрапила його наречена – без друзів, без знайомих, у чужих місцях (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)