хитруватий
ХИТРУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи хитрий.
В одному селі жив хитруватий Дорофтей (з казки);
Третій син найбільше схожий на матір, тільки іншої вдачі: занадто тихий, не балакучий, але хитруватий (М. Томчаній);
Був Проць по природі своїй хитруватий чоловік, цікавий до навколишнього в тій мірі, в якій воно було корисне для нього, і улізливий в усе, як оса в солодке (В. Бабляк);
// Який виражає певну хитрість або свідчить про неї (про очі, погляд, обличчя і т. ін.).
Володя .. кидав на Мусю хитруваті багатозначні погляди (Д. Ткач);
Мармура подивився на помічника хитруватими очима й сухою долонею вдарив по плечу (С. Чорнобривець);
Ви встигли придивиться в його нахмурене лице, негарне, хитрувате... (М. Шеремет).
Словник української мови (СУМ-20)