хитрюга
ХИТРЮ́ГА, и, ч. і ж., розм.
Дуже хитра людина або тварина.
Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (В. Земляк);
Надворі вже пофоркує і нетерпляче б'є копитом наша лукавоока хитрюга (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)